1. Словник української мови в 11 томах

промірний

ПРОМІ́РНИЙ, а, е. Який займається проміром (у 1 знач.).

Петро Силантьєв, старший намітчик з промірної команди «Могутнього», зупинився й підніс до лоба долоню, захищаючи очі від сонця (Донч., II, 1956, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промірний — промі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. промірний — -а, -е. Який займається проміром (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. промірний — ПРОМІ́РНИЙ, а, е. Який здійснює промір (у 1 знач.). Петро Силантьєв, старший намітчик з промірної команди “Могутнього”, зупинився й підніс до лоба долоню, захищаючи очі від сонця (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах