пронести —
пронести́ 1 дієслово доконаного виду нести повз кого-, що-небудь; нести якийсь час або на якусь відстань; зберегти в пам'яті; обминути — про біду, лихо пронести́ 2 дієслово доконаного виду про розлад травного тракту безос.
Орфографічний словник української мови
пронести —
[пронеисти] -су, -сеш, -сеимо, -сеите; мин. проун'іс, -неисла; нак. -си, -с'іт'
Орфоепічний словник української мови
пронести —
див. проносити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пронести —
ПРОНЕСТИ́ див. проно́сити.
Словник української мови у 20 томах
пронести —
проне́сти в се́рці кого, що. Зберегти пам’ять про кого-, що-небудь; незмінно любити когось, плекаючи надії на майбутнє. Через фронти в серці Людмилу, як мрію, проніс, а тепер біля самого, сказать би, порога — в першій-ліпшій спідниці заплутатись? (А. Головко).
Фразеологічний словник української мови
пронести —
Пронести, -ся см. проносити, -ся.
Словник української мови Грінченка