пронидіти
ПРОНИ́ДІТИ, ію, ієш, док. Нидіти (у 1 знач.) якийсь час.
Ох, якби хоч на сей концерт піти! Невже я отак цілісіньке літо пронидію, нічого не бачивши й не чувши? (Л. Укр., III, 1952, 532);
Вона спалахнула цілим вибухом докорів, нарікань, обвинувачень.. — Казала, іди на екскаватор, таж ні, в інженери!.. — Отак, мабуть, і вік пронидіємо (Коцюба, Нові береги, 1959, 322).
Словник української мови (СУМ-11)