пронос
ПРОНО́С, у, ч. Те саме, що поно́с 1.
Лікар спитав.. санітара.., чи не було у кадета Біглера блювоти і проносу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 418);
У малят під час кору буває пронос, що ще більше знеслаблює організм, створює сприятливі умови для виникнення ускладнень (Хлібороб Укр., 8, 1963, 39);
У бджолосімей, що хворіли на пронос або винесли напад мишей чи цвілі, потрібно замінити рамки (Бджільн., 1956, 36).
Словник української мови (СУМ-11)