пронос
ПРОНО́С, у, ч.
Те саме, що поно́с 1; діарея.
Лікар спитав .. санітара.., чи не було у кадета Біглера блювоти і проносу (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
У малят під час кору буває пронос, що ще більше знеслаблює організм, створює сприятливі умови для виникнення ускладнень (із журн.);
У бджолосімей, що хворіли на пронос або винесли напад мишей чи цвілі, потрібно замінити рамки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)