прононс

ПРОНО́НС, у, ч.

Особливості вимови звуків французької мови.

Лютченка звали Федір Семенович, але дружина .. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім'я з особливим французьким прононсом (Ю. Мокрієв);

Французький прононс був у нього непоганий (Ю. Смолич);

// ірон. Вимова іншомовних звуків зі збереженням певних особливостей французької артикуляції.

Мсьє Шарль, дізнавшись, як його пошили в дурні, розгнівався не тільки на четвертий клас, а й на всю Охтирську гімназію і раз у раз вигукував з французьким прононсом “больван!” – одне з небагатьох слів свого убогого російського лексикону (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. прононс — проно́нс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прононс — -у, ч. Особливості звукової системи французької мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прононс — ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова), ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКА розм., ГО́ВІР розм., ПРОНО́НС книжн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І.  Словник синонімів української мови
4. прононс — ПРОНО́НС, у, ч. Особливості звукової системи французької мови. Лютченка звали Федір Семенович, але дружина.. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім’я з особливим французьким прононсом (Мокр., Сто.., 1961, 17); Французький прононс був у нього непоганий (Смолич, Світанок.., 1953, 354).  Словник української мови в 11 томах