Словник української мови у 20 томах

проносити

ПРОНОСИ́ТИ див. проно́шувати.

ПРОНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПРОНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. проні́с, несла́, ло́; док., кого, що.

1. Нести повз кого-, що-небудь, уздовж чогось, в полі зору когось і т. ін.

Очі Черниша засвітились і поглибшали, а обличчя набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Гончар);

Вони домовилися, що Григорій Сидорович хутко пронесе хлопчика повз трибуну, вийде з колони й чекатиме.., щоб передати невістці сина (Ю. Яновський);

Двоє [робітників] пронесли на залізнім коромислі тяжке цебро і зникли (І. Микитенко);

* Образно. Пісню на стрільбище легко пронесли бійці (П. Дорошко);

// Таємно від кого-небудь вносити кудись або виносити звідкись якийсь предмет.

– Ходім до мене; у мене є добра горілка, аж із вольної крадькома від об'їздчиків проніс (Г. Квітка-Основ'яненко);

// також у сполуч. зі сл. слава, перен. Прославляти кого-, що-небудь.

Наші фільми пройшли по земній кулі і пронесли славу воїнів радянського народу, його героїв (О. Довженко);

Ансамбль танцю, очолюваний П. Вірським, проніс українське хореографічне мистецтво по всій земній кулі (з газ.).

2. перен. Зберігати що-небудь довгий час у пам'яті, не забувати когось.

Я через ночі без сну Твій незраджений образ проношу (А. Малишко);

Він все міцніше і міцніше стискував руками її вузенькі плечі і жадібно, як очманілий, принюхувався до соняшникового запаху її волосся, щоб пронести його із собою всіма тими дорогами, якими йому доведеться пройти (Григорій Тютюнник);

Образ коханий проніс я крізь кров... (В. Сосюра);

Через десятки віків проніс гуцул пошану до того першого способу, яким уперше здобула людина вогонь на землі (з наук.-попул. літ.).

3. перен. Бути вірним певним принципам, ідеям і т. ін.

Крізь усе своє свідоме життя в мистецтві проніс Амвросій Максиміліанович Бучма невгасиму любов до Великого Кобзаря, до його невмирущої полум'яної поезії, яка була невичерпним джерелом творчого натхнення артиста (з наук. літ.);

Все життя письменник [Д. І. Бузько] прагнув через усі випробування пронести свій ідеал чистим і незаплямованим (з наук.-попул. літ.).

4. тільки док. Нести (у 1 знач.) якийсь час або на якусь відстань.

Вони щодень ішли на верховину Рубати буки, граби і соснину. Затим несли колоди до потоку, Такі важкі, що іншим і півроку Не пронести (П. Воронько);

// також зі сл. голова, перен. Зберегти життя, залишитися живим.

Він тихо-тихесенько журився, жалівся Максимові, що от проніс свою голову через .. війну, .. через полон і німецьку армію, через партизанщину, але .. далі мабуть, не витримає вже. Далі вже він загине (І. Багряний).

5. Швидко переміщати на кому-, чому-небудь когось, щось кудись.

Вітром пронесіть мене, мої коні застояні, за ліса [ліси], за ріки... (С. Васильченко);

Конику, не зраджуй ти, пронеси його горою, над ровами, над рікою, – не впади із висоти (І. Гончаренко);

// Силою нести за собою кого-, що-небудь (про вітер, течію води і т. ін.).

Та вже ті тарани не робили ніякої шкоди монголам: течія проносила їх поуз [повз] монгольських становищ (І. Франко);

Рівний несильний вітрець проносив легенькі хмаринки (В. Собко);

Лише за прохідною, крізь яку його так і проніс людський потік, Іван збагнув, що в нього ще є час (В. Кучер);

// безос.

З гуком шумним проносило кригу (П. Грабовський);

Вибухової хвилі не пронесло, вона наростала з новою силою (В. Кучер).

6. також без дод. Не зачіпати, не торкатися кого-небудь, обминати когось (про біду, лихо і т. ін.).

– Летить [міна]! – вигукував він, а сам уже лежав, припавши до землі, як осінній лист .. – Пронеси! (О. Гончар);

– Та ти куди?! Назад мені! – Вдова зіщулилась на дні [схованки] – І серцем вибухи лічила..: – Чи пронесе? Чи пронесе? (М. Стельмах);

// безос.

Врешті офіцер відходить. “Пронесло”, – думає Бармаш (В. Козаченко).

7. перен. Поширювати, передавати (вісті, чутки і т. ін.).

Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла і воплотила, пронесла Святеє слово над землею (Т. Шевченко);

// безос.

По мовчазних обличчях вітерцем пронесло усміх (Микита Чернявський).

8. безос. Внаслідок захворювання кишечника виходити назовні (про їжу в неперетравленому вигляді).

◇ (1) Проне́сти в се́рці кого, що – зберегти пам'ять про кого-, що-небудь; незмінно любити когось, плекаючи надії на майбутнє.

Через фронти в серці Людмилу, як мрію, проніс, а тепер біля самого, сказать би, порога – в першій-ліпшій спідниці заплутатись? (А. Головко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. проносити — проно́сити 1 дієслово недоконаного виду нести повз кого-, що-небудь; зберігати в пам'яті; поширювати проно́сити 2 дієслово недоконаного виду про розлад травного тракту безос. проноси́ти дієслово доконаного виду носити якийсь час  Орфографічний словник української мови
  2. проносити — I пронос`итидив. проношувати. II прон`осити-ошу, -осиш, недок., пронести, -су, -сеш; мин. ч. проніс, несла, -несло; док., перех. 1》 Нести повз кого-, що-небудь, уздовж чогось, у полі зору когось і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проносити — Проноси́ти, -но́шу, -но́сиш; -проно́сь, -но́сьте; проне́сти́, -несу́, -несе́ш; проні́с, -несла́, -несли́; проні́сши проноси́ти, -ношу́, -но́сиш; проноси́, -сі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. проносити — ПРОНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПРОНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. проні́с, несла́, ло́; док., перех. 1. Нести повз кого-, що-небудь,уздовж чогось, в полі зору когось і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
  5. проносити — Проноси́ти, -шу́, -сиш гл. Проносить (одежду, обувь). Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моій подруженці проносить одежу. Грин. III. 559. --------------- Проносити, -шу, -сиш сов. в. пронести, -су, с-е́ш, гл. 1) Проносить, пронести. Рудч. Ск. І. 69. 2) Слабить, прослабить.  Словник української мови Грінченка