пропарювати
ПРОПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. Обробляти гарячою парою з метою очищення, розм’якшення і т. ін.
Соєву макуху і дерть, перш ніж згодовувати птиці і свиням, треба обов’язково пропарювати (Колг. Укр., 8, 1958, 29);
Перед використанням [вовняні] нитки необхідно пропарити в гарячій воді без мила (В’язання.., 1957, 29);
*Образно. — Голубко, — гукнув дружині Микола Васильович, — неси самоварчик… Увечері теж корисно нутро пропарити (Рудь, Гомін.., 1959, 82).
Словник української мови (СУМ-11)