проплакувати

ПРОПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док.

1. тільки док., неперех. Плакати якийсь час.

Допізна дівчина проплакала, і крізь міцний сон не стихало серце боліти (Л. Янов., І, 1959, 421);

Мотря вибігла з хати, забилась під повітку й там проплакала до ранку (Панч, В дорозі, 1959, 191);

*Образно. Хмарна ніч проплаче аж до ранку Дощем рясним невтішних сліз… (Олесь, Вибр., 1958, 40).

2. перех. і неперех. Плакати довго і часто.

В пишнім будуарі, обвішанім коврами й дзеркалами та наповненім пахощами, проплакувала [пані Олімпія] дні й ночі (Фр., VII, 1951, 11).

◊ Пропла́кати о́чі — довго і часто плачучи, зіпсувати собі зір.

Висохну од жалю і проплачу очі, Тебе не забуду ані вдень ні вночі (Чуб., V, 1874, 264).

Значення в інших словниках

1. проплакувати — пропла́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проплакувати — див. плакати  Словник синонімів Вусика
3. проплакувати — -ую, -уєш, недок., проплакати, -ачу, -ачеш, док. 1》 тільки док., неперех.Плакати якийсь час. 2》 перех. і неперех. Плакати довго і часто. Проплакати очі — довго і часто плачучи, зіпсувати собі зір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проплакувати — ПРОПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок. ПРОПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док. 1. тільки док. Плакати якийсь час. Допізна дівчина проплакала, і крізь міцний сон не стихало серце боліти (Л. Яновська); Мотря вибігла з хати, забилась під повітку й там проплакала до ранку (П.  Словник української мови у 20 томах