проплинути
ПРОПЛИ́НУТИ, ну, неш, док. Те саме, що проплисти́ 1, 5.
По тихих водах Дунаю, мов лебідь, проплинув парохід [пароплав] (Коцюб., І, 1955, 143);
Стомленій людині Так любо стрінуть затишний куточок, Прозорий погляд милого спокою, Де часом перемінною юрбою Проплине хмарок сріблотканий дим (Рильський, І, 1960, 235);
Промине, проплине, Наче лист по воді, Все, що в дні молоді Так боліло мене (Фр., XIII, 1954, 82).
Словник української мови (СУМ-11)