прорачкувати
ПРОРАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Док. до рачкува́ти.
Литка вмів обійти непильних сільських доглядачів, пролізти на череві там, де не можна було прорач-кувати (Епік, Тв., 1958, 251).
Словник української мови (СУМ-11)ПРОРАЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Док. до рачкува́ти.
Литка вмів обійти непильних сільських доглядачів, пролізти на череві там, де не можна було прорач-кувати (Епік, Тв., 1958, 251).
Словник української мови (СУМ-11)