просвистувати
ПРОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСВИСТА́ТИ, ищу́, и́щеш і ПРОСВИСТІ́ТИ, ищу́, исти́ш, док.
1. тільки док., неперех. Видати свист.
Склавши губи в трубочку, просвистів [бригадир] пронизливо, з розпачем (Коцюба, Нові береги, 1959, 286);
Семен довго напружено дивився в той бік, де зник загін. Потім, як завжди, голосно гукнув і просвистів з гори (Сміл., Зустрічі, 1936, 204).
2. тільки док., перех. і без додатка. Вимовити, сказати що-небудь із свистом.
— Уже осліпла, не бач? — знову озвався охриплий голос. — Ти, Марино? — просвистала рогожка, додивляючись (Мирний, III, 1954, 391).
3. тільки док., неперех. Утворити свистячі звуки, швидко рухаючись.
Монгольські стріли просвистіли без шкоди для обложених (Фр., VI, 1951, 81);
Червоним вогнем спалахнуть семафори. Зустрічний просвище — і знову вперед (Перв., II, 1958, 291);
Просвистіли ситі крижні Над утомленим болотом (Рильський, II, 1956, 142);
Почулась автоматна черга. Тонко просвистіли в повітрі кулі (Шиян, Гроза.., 1956, 660);
// безос.
— Головне — смекалка [кмітливість], — повчав Охрім молоде покоління. — Свистить — лягай, просвистіло — вставай (Тют., Вир, 1964, 294).
4. перех. З свистом пронизувати що-небудь.
Була пізня осінь, вітер просвистував наскрізь голий ліс, шуміло й скреготало віття чорних дерев (Донч., VI, 1957, 204).
5. перех., перен., розм. Нерозважливо, безрозсудно, марно витрачати що-небудь.
Проциндрив Солопій горох і просвистав, А за горохом в гурт — і жито, і пшеницю! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62);
— Мені страшенно не щастило в картах.. Просвистів я всі гроші (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 146).
6. тільки док., неперех., перен., розм. Нічого не робити якийсь час; пробайдикувати.
Літо просвистав! (Укр.. присл.., 1955, 197).
7. тільки док., перех., розм. Свистом виявити своє несхвалення кому-небудь.
Їжака вже возили в колгоспи іншої сільради, так там його просватати не пощастило, там його просвистіли! (Вишня, І, 1956, 442).
8. тільки док., неперех. Свистати (свистіти) якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)