просвітник
ПРОСВІ́ТНИК, а, ч., іст., розм. Той, хто займається освітою (у 2 знач.).
— Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (Н.-Лев., І, 1956, 626);
— Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником (Гр., II, 1963, 81).
Словник української мови (СУМ-11)