просвітник
ПРОСВІ́ТНИК, а, ч., іст., розм.
1. Представник або послідовник просвітництва.
Назва руху [просвітництво] та його діячів [просвітники] відбиває їхню глибоку віру в просвіту, поширення знань, у яких вони вбачали головний засіб вирішення суспільних потреб (з наук.-попул. літ.).
2. Той, хто займається освітою (у 2 знач.).
– Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (І. Нечуй-Левицький);
– Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником (Б. Грінченко);
Вони [структуралісти] поринаютьу тіж самі спокуси, протиріччя й наражаютьсяна ті ж самі спокуси, що й просвітники, романтики, трансцендалісти, феноменологи (М. Хохлікян).
Словник української мови (СУМ-20)