1. Словник української мови у 20 томах

просвітник

ПРОСВІ́ТНИК, а, ч., іст., розм.

1. Представник або послідовник просвітництва.

Назва руху [просвітництво] та його діячів [просвітники] відбиває їхню глибоку віру в просвіту, поширення знань, у яких вони вбачали головний засіб вирішення суспільних потреб (з наук.-попул. літ.).

2. Той, хто займається освітою (у 2 знач.).

– Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (І. Нечуй-Левицький);

– Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником (Б. Грінченко);

Вони [структуралісти] поринаютьу тіж самі спокуси, протиріччя й наражаютьсяна ті ж самі спокуси, що й просвітники, романтики, трансцендалісти, феноменологи (М. Хохлікян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвітник — як написати – просвітитель чи просвітник? У своїй книжці “Культура слова” Олександр Пономарів наголошує, що сучасна українська літературна мова досить рідко використовує старослов’янський суфікс -тель, наявний у словах учитель, засідатель та деяких інших. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. просвітник — просві́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. просвітник — ПРОСВІТНИК – ПРОСВІТЯНИН – ОСВІТЯНИН Просвітник, -а, іст. Той, хто займається освітою – піднесенням рівня навчання; пропагандист прогресивних ідей, знань, культури тощо. – Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (І. Літературне слововживання
  4. просвітник — див. ПРОСВІТЯНИН. Словник синонімів Караванського
  5. просвітник — -а, ч., іст., розм. Той, хто займався освітою (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. просвітник — ПРОСВІ́ТНИК, а, ч., іст., розм. Той, хто займається освітою (у 2 знач.). — Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (Н.-Лев., І, 1956, 626); — Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником (Гр., II, 1963, 81). Словник української мови в 11 томах