просвітник

як написати – просвітитель чи просвітник?

У своїй книжці “Культура слова” Олександр Пономарів наголошує, що сучасна українська літературна мова досить рідко використовує старослов’янський суфікс -тель, наявний у словах учитель, засідатель та деяких інших. Особливо помітна тенденція до заміни його власними наростками в зіставленні з російською мовою, яка зазнала далеко більшого впливу старослов’янської, ніж наша: писатель – письменник, читатель – читач, свидетель – свідок. Підтримуючи цю тенденцію, укладачі тритомного “Російсько-українського словника”, що вийшов 1968 року, при перекладі слів просветитель, просветительница, просветительный, просветительство на перше місце поставили українські відповідники з суфіксами -и,-ник. Використовували такі утворення й класики нашого письменства: “Я... передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника” (Іван Нечуй-Левицький), “Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником” (Борис Грінченко). Період бурхливого розвитку науки й культури в Західній Європі ХVІІ – ХVІІІ століть 11-томний академічний “Словник української мови” подає як Вік просвітництва.

Однак засоби масової інформації та й деякі автори художніх творів досі чомусь безпідставно надають перевагу словам із суфіксом -тель: просвітитель, просвітительство й подібним, ігноруючи закономірні українські відповідники просвітник, просвітниця, просвітній, просвітницький, просвітництво.