1. Літературне слововживання

просвітник

ПРОСВІТНИК – ПРОСВІТЯНИН – ОСВІТЯНИН

Просвітник, -а, іст. Той, хто займається освітою – піднесенням рівня навчання; пропагандист прогресивних ідей, знань, культури тощо. – Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (І.Нечуй-Левицький); – Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником (Б.Грінченко).

Просвітянин, -а, іст. Представник або послідовник культурно-освітньої громадської організації, заснованої 1868 року у Львові народовцями з метою поширення освіти серед народу.

Освітянин, -а. Той, хто працює в галузі народної освіти.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвітник — як написати – просвітитель чи просвітник? У своїй книжці “Культура слова” Олександр Пономарів наголошує, що сучасна українська літературна мова досить рідко використовує старослов’янський суфікс -тель, наявний у словах учитель, засідатель та деяких інших. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. просвітник — просві́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. просвітник — див. ПРОСВІТЯНИН. Словник синонімів Караванського
  4. просвітник — -а, ч., іст., розм. Той, хто займався освітою (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. просвітник — ПРОСВІ́ТНИК, а, ч., іст., розм. 1. Представник або послідовник просвітництва. Назва руху [просвітництво] та його діячів [просвітники] відбиває їхню глибоку віру в просвіту, поширення знань... Словник української мови у 20 томах
  6. просвітник — ПРОСВІ́ТНИК, а, ч., іст., розм. Той, хто займається освітою (у 2 знач.). — Я.. передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника (Н.-Лев., І, 1956, 626); — Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником (Гр., II, 1963, 81). Словник української мови в 11 томах