просмолений
ПРОСМО́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до просмоли́ти.
Був він [човен].. латаний-перелатаний, наскрізь просмолений, з розбитими кочетами, набубнявілими веслами (Дмит., Наречена, 1959, 156);
Чумаки їдуть з Криму в темних, просмолених сорочках (Довж., Зач. Десна, 1957, 517).
2. у знач. прикм. Який просякнув смолою, вкрився плямами смоли.
Ще з полудня між заробітчанами.. стали з’являтися дніпровські матроси, вантажники та якісь енергійні просмолені юнаки (Гончар, Таврія, 1952, 86).
Словник української мови (СУМ-11)