простацький

ПРОСТА́ЦЬКИЙ, а, е, розм.

1. Власт. побутові, смакам простолюду.

— Лукино, не колупай печі, бо до тебе прийшли такі старости, що знають інші звичаї, а не простацькі! (Н.-Лев., III, 1956, 344);

Обід, пане добродію, як тобі сказати? Був ситий, але простацький. Бракувало йому шику (Вільде, На порозі, 1955, 308).

2. Належний до непривілейованої верстви, непривілейованого класу; простий.

Батько непривітно скривився, довідавшись, що син відновлює згадку про колишній простацький рід Химченків (Крим., Вибр., 1965, 350).

3. Власт. простій, невихованій людині.

Саня й Надя сміялись без церемонії. Їх смішив простацький грубий тон в розмові Бородавкіної (Н.-Лев., V, 1966, 186).

Значення в інших словниках

1. простацький — проста́цький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. простацький — Простонародній, простолюдний; (рід) простий, не шляхетний, не родовитий; (тон) вульґарний.  Словник синонімів Караванського
3. простацький — див. простий  Словник синонімів Вусика
4. простацький — -а, -е, розм. 1》 Власт. побутові, смакам простолюду. 2》 Належний до непривілейованої верстви, непривілейованого класу; простий. 3》 Власт. простій, невихованій людині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. простацький — ПРОСТА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. 1. Власт. побутові, смакам простолюду. – Лукино, не колупай печі, бо до тебе прийшли такі старости, що знають інші звичаї, а не простацькі! (І. Нечуй-Левицький); – Просимо ж до нас на вечерю.  Словник української мови у 20 томах
6. простацький — ПРО́СТИ́Й (про людину — належний до непривілейованої верстви суспільства; про звичаї, особливості, життя таких людей), ПРОСТА́ЦЬКИЙ, ПРОСТЕ́ЦЬКИЙ розм., ЧО́РНИЙ заст.; ПРОСТОНАРО́ДНИЙ, ПЛЕБЕ́ЙСЬКИЙ, ПРОСТОЛЮ́ДНИЙ заст. (перев. про звичаї, життя).  Словник синонімів української мови
7. простацький — Проста́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. простацький — Простацький, -а, -е Простой, простонародный. Не погордуй уступити до нашої простацької господи. К. ЧР. 227.  Словник української мови Грінченка