простерегти
ПРОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех.
1. Стерегти якийсь час.
Весь той час — двадцять і два роки — що простеріг чужі вівці, не знав Кифір чуття власності (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 34).
2. розм. Стережучи кого-, що-небудь, упустити, не додивитися.
Словник української мови (СУМ-11)