простерегти
ПРОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., кого, що.
1. Стерегти якийсь час.
Весь той час – двадцять і два роки, – що простеріг чужі вівці, не знав Кифір чуття власності (В. Бабляк).
2. розм. Стережучи кого-, що-небудь, упустити, не догледіти.
Простерегти баштан.
Словник української мови (СУМ-20)