простибі

ПРОСТИ́БІ, ПРОСТИ́БІГ, присл., заст.

1. у знач. вставн. сл.

Вибачай[те], вибач [те]. [Килина (дивиться на ниву, де стоїть Мавка):] А хто ж то женцем у вас? [Мати:] Та там одна сирітка… (Нишком). Таке воно, простибіг, ні до чого… (Л. Укр., III, 1952, 234);

— Не буде з нього людей… — говорив, бувало, старий Кухта. — І в кого воно отаке, простибіг.., неприкаяне вдалося (Іщук, Вербівчани, 1961, 9).

◊ За прости́бі (прости́біг) — даром;

Спаси́бі і прости́бі (прости́біг) — велике спасибі.

— Спасибі і простибі тобі за твою добрість! — промовила бідна Маруся ще й поклонилась Климові (Н.-Лев., III, 1956, 333).

2. у знач. ім., невідм., діал. Милостиня.

— На простибіг завше є.., дитина забіжить чужа, — своїх дасть бог — то вже не вийде без яблучка (Хотк., II, 1966, 183).

Значення в інших словниках

1. простибі — простибіг, присл., заст. 1》 у знач. вставн. сл. Вибачай[те], вибач[те]. За простибі (простибіг) — даром. Спасибі і простибі (простибіг) — щиро дякую. 2》 у знач. ім., невідм., діал. Милостиня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. простибі — ПРОСТИ́БІ, ПРОСТИ́БІГ, присл., заст. 1. у знач. вставн. сл. Вибачай[те], вибач[те]. [Килина (дивиться на ниву, де стоїть Мавка):] А хто ж то женцем у вас? [Мати:] Та там одна сирітка... (Нишком).  Словник української мови у 20 томах
3. простибі — Прости́бі, прости́-біг  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. простибі — Прости́бі сокр. изъ прости-біг. Прости Богъ. Шух. І. 77. Простибі, що такого бажаю. Полт. І спасибіг вам, паниченьку, і простибіг вам за вашу ласку. Левиц. Пов. 224.  Словник української мови Грінченка