простигати

ПРОСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСТИ́ГНУТИ і ПРОСТИ́ГТИ, гну, гнеш, док.

1. Втрачаючи тепло, ставати холодним.

Вітер віє-повіває, Казаночок простигає (Щог., Поезії, 1958, 63);

Розпалена за день земля швидко простигала (Тулуб, Людолови, І, 1957, 321);

Кличе мати вечеряти — галушки простигли (Чуб., V, 1874, 10).

◊ І (й) слід прости́г див. Слід¹.

2. перен., розм. Заспокоюватися.

Він швидко сердився, швидко й одходив й простигав, як звичайно буває з дуже нервовими людьми (Н. — Лев.. IV, 1956, 130);

— Я хочу думати, що ви не простигли ще від вбивства цих фашистських молодчиків і тому такий збуджений (Довж., І, 1958, 304);

// Втрачати колишню силу (про почуття).

Перший запал кохання простиг, прийшов тихіший час (Гр., II, 1963, 41).

Значення в інших словниках

1. простигати — простига́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. простигати — -аю, -аєш, недок., простигнути і простигти, -гну, -гнеш, док. 1》 Втрачаючи тепло, ставати холодним. 2》 перен., розм. Заспокоюватися. || Втрачати колишню силу (про почуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простигати — ПРОСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСТИ́ГНУТИ, ПРОСТИ́ГТИ, гну, гнеш, док. 1. Втрачаючи тепло, ставати холоднішим, холодним. Вітер віє-повіває, Казаночок простигає (Я. Щоголів); Розпалена за день земля швидко простигала (З.  Словник української мови у 20 томах
4. простигати — ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ...  Словник синонімів української мови