прощавати
ПРОЩАВАТИ:
у формі наказ. сп. прощавай, прощавайте, розм. Те саме, що прощати 3.
— Прощавайте! — промовив козак. — Прощавайте! — промовила Галя. І пішов козак шляхом у місто (Марко Вовчок, I, 1955, 317);
Братіє, старці і всі пожильці землі, — прощавайте... Земле — .. мати моя, — прощавай! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 378);
— Прощавайте, люди добрі, прощавайте, діду, — вклонився і скинув шапку Чайченко. — Прощавай, Іване (Михайло Стельмах, I, 1962, 31).
Словник української мови (СУМ-11)