півбіди

ПІВБІДИ́, невідм., ж. Не дуже велика, стерпна або поправна біда.

Це не біда, а лише півбіди;

// у знач. присудк. сл.

Враз чути крик… Біжать хлоп’ята-діти, То — пастушки… Їм спека півбіди! (Гр., І, 1963, 110);

— То ще півбіди, якщо п’єсу не надрукують у журналі, а що як критик виступить у пресі з розгромною статтею? (Мокр., Сто.., 1961, 93).

Значення в інших словниках

1. півбіди — півбіди́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. півбіди — див. біда  Словник синонімів Вусика
3. півбіди — незм. Не дуже велика, стерпна або поправна біда.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. півбіди — ПІВБІДИ́, невідм., ж. Не дуже велика, поправна біда. Це не біда, а лише півбіди; // у знач. пред. Враз чути крик... Біжать хлоп'ята-діти, То – пастушки... Їм спека півбіди! (Б.  Словник української мови у 20 томах