півмісяць
ПІВМІ́СЯЦЬ, я, ч.
1. Неповний місячний диск.
Півмісяць високо плаває в чистому небі (Мирний, III, 1954, 39);
Тонкий півмісяць відбивавсь в Босфорі (Перв., І, 1958, 521);
// Зображення у вигляді такого диска.
В супроводі мірзи та чисто вбраного у військове тюрка з блискучими срібними півмісяцями на вилогах Ремо пішов у другий двір (Досв., Гюлле, 1961, 69);
В двері просунулось обличчя.. з блакитною зорею на чолі, ..з таким же півмісяцем на підборідді (Л. Укр., III, 1952, 713);
// Що-небудь у вигляді місячного серпа.
Ольга ненароком глипнула на руки Завадки і зразу ж помітила, що вони, хоч вимиті, але все ж таки з чорними півмісяцями під нігтями (Вільде, Опов., 1954, 53);
Гнат, посміхаючись обличчям і рухливим півмісяцем бороди, змовницьки підморгнув до своєї Ганни (Стельмах, І, 1962, 532).
2. у знач. присл. півмі́сяцем. У вигляді неповного місячного диска.
Понижче їх стіп розсипався весь Львів півмісяцем на дні долини (Фр., VI, 1951, 151);
Жовта хмара куряви, розгорнена півмісяцем, налітала ззаду й по боках (Кач., Вибр., 1953, 31).
Словник української мови (СУМ-11)