північний
ПІВНІ́ЧНИЙ¹, а, е. Прикм. до пі́вніч¹.
В таку північну добу звідтіль, з-під тієї скелі, виступили дві людські постаті, білі, неначе мерці в білих покривалах (Н.-Лев., І, 1956, 43);
— Дзень… дзень... — Північна година (Рильський, І, 1960, 154);
// Який буває, трапляється опівночі.
Їй так страшно було йти глухими вулицями, де тільки, наче кошачі очі, світили підсліпі ліхтарні та була глуха північна темнота (Мирний, III, 1954, 231).
ПІВНІ́ЧНИЙ², а, е.
1. Прикм. до пі́вніч².
Холодні й теплі є місця, північні і південні: там — сніг та крига без кінця, а тут — гаї зелені (Забіла, Одна сім’я, 1950, 5);
// Який росте, водиться і т. ін. на півночі.
Над осінь прилітає птиця Із північних сивих чагарів (Рильський, Голос. осінь, 1959, 3);
Тетерів вивів близько двадцяти сортів північної черешні і виростив тисячі дерев (Колг. село, 4.І 1955, 1);
// Який буває, має місце, відбувається, спостерігається на півночі.
Змушені були [загони] в тріскучі північні морози відходити по старовинному Верхотурському тракту в Уральські гори (Гончар, II, 1959, 303);
Північне наше літо, Лихий портрет південних зим, — Одна лиш мить (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 109);
// Збудований, розміщений і т. ін. на півночі.
Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде собі у двір Вітати царицю (Рудан., Тв., 1959, 239);
Покину нудні сигнатурки в аптеці, Забуду дітей в пелюшках І поїду ловить оселедці У північних морях (Рильський, І, 1960, 189);
// Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних назв, термінів.
— Ось кандиль-китайка, ренклод-реформа, парадиз, шафран північний, бергамот новик (Довж., І, 1958, 458);
Північний олень.
2. Який міститься, проходить і т. ін. в напрямку півночі, на північ від чого-небудь або на півночі чогось.
Експедиція встигла зняти та докладно вивчити тільки західне узбережжя Аральського моря та ще й без північних заток, а все східне узбережжя та незліченні острови уздовж нього й дуже звивистий північний берег залишилися невивченими (Тулуб, В степу.., 1964, 368);
Заробітчани валом валили з північних губерній (Гончар, Таврія, 1952, 5);
// Який дме, насувається і т. ін. з півночі.
Один день віяв північний вітер, а сьогодні люди купаються і ходять, як і перше, по-літньому (Л. Укр., V, 1956, 199);
Північний вітер б’є в обличчя (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 59);
Півні́чна півку́ля див. півку́ля;
Півні́чна широта́ див. широта́;
Півні́чний за́хід див. за́хід¹;
Півні́чний по́люс див. по́люс;
Півні́чний схід див. схід;
Півні́чне ся́йво — світіння верхніх шарів атмосфери, яке спостерігається здебільшого за полярним колом.
М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 20);
Він, їдучи на нартах, уночі, в сніговому безмір’ї, під фантастичною чашею північного сяйва, неждано почув: «Козака несуть і коня ведуть…» (Стельмах, Хліб.., 1959, 39).
3. Який живе на півночі.
В останні часи я дуже захоплююсь північними письменниками (Ібсен, Арне Гарборг, Кнут Гамсун..) (Коцюб., III, 1956, 282);
Північні народи.
Словник української мови (СУМ-11)