Словник української мови у 20 томах

північний

ПІВНІ́ЧНИЙ¹, а, е.

Прикм. до пі́вніч¹.

В таку північну добу звідтіль, з-під тієї скелі, виступили дві людські постаті, білі, неначе мерці в білих покривалах (І. Нечуй-Левицький);

– Дзень... дзень... – Північна година (М. Рильський);

// Який буває, трапляється опівночі.

Їй так страшно було йти глухими вулицями, де тільки, наче кошачі очі, світили підсліпі ліхтарні та була глуха північна темнота (Панас Мирний);

Знову на далекій міській башті .. б'є годинник. Північна тьма (М. Хвильовий).

ПІВНІ́ЧНИЙ², а, е.

1. Прикм. до пі́вніч².

Холодні й теплі є місця, північні і південні: там – сніг та крига без кінця, а тут – гаї зелені (Н. Забіла);

// Який росте, водиться і т. ін. на півночі.

Над осінь прилітає птиця Із північних сивих чагарів (М. Рильський);

Тетерів вивів близько двадцяти сортів північної черешні і виростив тисячі дерев (з газ.);

// Який буває, має місце, відбувається, спостерігається на півночі.

Змушені були [загони] в тріскучі північні морози відходити по старовинному Верхотурському тракту в Уральські гори (О. Гончар);

Північне наше літо, Лихий портрет південних зим, – Одна лиш мить (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

// Збудований, розміщений і т. ін. на півночі.

Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде собі у двір Вітати царицю (С. Руданський);

Покину нудні сигнатурки в аптеці, Забуду дітей в пелюшках І поїду ловить оселедці У північних морях (М. Рильський);

// Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних назв, термінів.

– Ось кандиль-китайка, ренклод-реформа, парадиз, шафран північний, бергамот новик (О. Довженко);

Північний олень.

2. Який міститься, проходить і т. ін. в напрямку півночі, на північ від чого-небудь або на півночі чогось.

Експедиція встигла зняти та докладно вивчити тільки західне узбережжя Аральського моря та ще й без північних заток, а все східне узбережжя та незліченні острови уздовж нього й дуже звивистий північний берег залишилися невивченими (З. Тулуб);

Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар);

// Який дме, насувається і т. ін. з півночі.

Один день віяв північний вітер, а сьогодні люди купаються і ходять, як і перше, по-літньому (Леся Українка);

Північний вітер б'є в обличчя (Н. Рибак).

3. Який живе на півночі.

В останні часи я дуже захоплююсь північними письменниками (Ібсен, Арне Гарборг, Кнут Гамсун...) (М. Коцюбинський);

Північні народи;

// Властивий народам, що живуть на півночі.

– Ми не політики. Ми поети. Нема в нас і північної жорстокості. Ми романтики (М. Хвильовий).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. Північний — Півні́чний іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
  2. північний — (час) опівнічний; (вітер) з півночі, б. з. горішній; (клімат) холодний.  Словник синонімів Караванського
  3. північний — див. холодний  Словник синонімів Вусика
  4. північний — I -а, -е. Прикм. до північ I. || Який буває, трапляється опівночі. II -а, -е. 1》 Прикм. до північ II. || Який росте, водиться і т. ін. на півночі. || Який буває, має місце, відбувається, спостерігається на півночі. || Збудований, розміщений і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. північний — ПІВНІ́ЧНИЙ (який є, розташований на півночі; спрямований на північ або з півночі); НО́РДОВИЙ спец. (про вітер); АРКТИЧНИЙ (розташований в Арктиці). Командувач їхав північним берегом Сиваша (Ю. Яновський); Подув різкий північний вітер (З.  Словник синонімів української мови
  6. північний — Півні́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. північний — ПІВНІ́ЧНИЙ¹, а, е. Прикм. до пі́вніч¹. В таку північну добу звідтіль, з-під тієї скелі, виступили дві людські постаті, білі, неначе мерці в білих покривалах (Н.-Лев., І, 1956, 43); — Дзень… дзень...  Словник української мови в 11 томах
  8. північний — Північний, -а, -е 1) Полуночный. Північна доба. Левиц. І. 97. 2) Сѣверный. Брацл. у. Магнитна стрілка завжди повертається одним кінцем на північну сторону, а другим на південну. Ком. II. 90. північне сяйво. Сѣверное сіяніе. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка