півперек

ПІВПЕРЕ́К¹, у, ч., діал. Поперек.

Сміло взяв [Бовдур] Андрія за півперек, підняв догори, мов дитину (Фр., І, 1955, 314).

ПІВПЕРЕ́К², діал.

1. присл. Упоперек.

Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село (Фр., III, 1950, 7).

2. у знач. прийм., з род. відм. Уживається при вказівці на розташування одного об’єкта по ширині другого.

Півперек долини, від ліса до ліса, підіймалася здоровенна гребля (Фр., III, 1950, 250).

Значення в інших словниках

1. півперек — пі́впере́к 1 іменник чоловічого роду поперек пі́впере́к 2 прислівник упоперек незмінювана словникова одиниця пі́впере́к 3 прийменник завширшки як незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. півперек — I -у, ч., діал. Поперек. II діал. 1》 присл. Упоперек. 2》 у знач. прийм., з род. в. Указує на розташування одного об'єкта по ширині другого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. півперек — ПІ́ВПЕРЕ́К¹, у, ч., діал. Поперек. Сміло взяв [Бовдур] Андрія за півперек, підняв догори, мов дитину (І. Франко). ПІ́ВПЕРЕ́К², діал. 1. присл. Упоперек. Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село (І. Франко). 2. у знач. прийм.  Словник української мови у 20 томах
4. півперек — I. ПОПЕРЕ́К (частина спини нижче пояса), КРИЖІ́, ПОЯСНИ́ЦЯ розм., ПІ́ВПЕРЕК діал. А вона приходить така стомлена додому — і руки, і поперек, і голова — усе в неї болить (Д. Бедзик); Біда, бо в крижах ломиться і на сльоту, і на годину поколює (І.  Словник синонімів української мови