півперек
ПІ́ВПЕРЕ́К¹, у, ч., діал.
Поперек.
Сміло взяв [Бовдур] Андрія за півперек, підняв догори, мов дитину (І. Франко).
ПІ́ВПЕРЕ́К², діал.
1. присл. Упоперек.
Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село (І. Франко).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказівці на розташування одного об'єкта по ширині другого.
Півперек долини, від ліса до ліса, підіймалася здоровенна гребля (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)