півтора
ПІВТОРА́, ч. і с., ПІВТОРИ́, ж., числ. кільк. Кількість із однієї з половиною одиниці.
Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка (Гр., І, 1963, 431);
Вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу. На доброму житі нажинала півтори копи (Стельмах, II, 1962, 209).
◊ Півтора ́лю́дсько́го див. лю́дськи́й;
Півтори́ калі́ки; Півтора́ чолові́ка — мала кількість людей.
— Через десять хвилин дзвінок, а дітей — самі бачите — півтори каліки (Збан., Малин. дзвін, 1958, 47).
Словник української мови (СУМ-11)