пігмеї
ПІГМЕ́Ї, їв, мн. (одн. пігме́й, я, ч.). Загальна назва низькорослих племен Центральної Африки, Південно-Східної Азії та Океанії.
У басейні ріки Конго зустрічаються дрібні племена низькорослих пігмеїв (ростом близько 142-145 см) (Фіз. геогр.., 6, 1957, 132);
Пігмеї, які кочують у лісах Центральної Африки, — плем’я найменших людей, які живуть на землі (Веч. Київ, 1
1.І 1957, 4).
2. Люди малого зросту; карлики.
*Образно. Чи справді Філіпова вбито, чи це тільки нам сниться? — Отаку людину.. — Пігмеї повалили богатиря (Збан., Єдина, 1959, 337);
// перен., зневажл. Нікчемні люди.
[В’язень-лицар:] О, наш король, пігмей сліпорожденний, ..уміє зручно неславою і ганьбою боротись (Л. Укр., II, 1951, 186);
Себе уявили пігмеї ці злі [фашисти] Володарями усієї землі! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 294);
*У порівн. — Ти не лівак.. Ми з тобою будівники, Єгипто... — Що ж — ми від цього кращі? — Кращі не кращі, а тільки протиприродно, щоб людина, яка будує велике, поводилася, як пігмей (Гончар, Тронка, 1963, 257).
Словник української мови (СУМ-11)