підбадьорливий
ПІДБАДЬО́РЛИВИЙ, а, е. Який додає сили, впевненості, піднімає дух, настрій.
Він хотів був сказати їй ще щось підбадьорливе, але вловив у її втомлених, зволожених очах далеку, відсутню думку і одвернувся (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 174);
// Який виражає заохочення до яких-небудь дій, вчинків.
У підбадьорливих кивках голів і співчутливих поглядах очей правлінців він прочитав згоду з висловленими думками, і це його заспокоїло (Добр., Тече річка.., 1961, 110);
// Який має здатність знімати втому, млявість, освіжати, додавати спритності, жвавості.
Далеко за містом, в лісі, під невгамовні співи й щебетання пташок, при підбадьорливому запаху сосни наша розмова почалась якось раптово, щиро (Тич., III, 1957, 278);
// Який певними вигуками, діями і т. ін. примушує жвавіше, швидше рухатися (коня, вола тощо).
Підбадьорливе погейкування.
Словник української мови (СУМ-11)