підборідник
ПІДБОРІ́ДНИК, а, ч.
1. Ремінець у вуздечці під нижньою губою коня.
Біля корита Митько напуває лисого.. Озирнувсь і крадькома одстебнув підборідник, з одного вуха скинув вуздечку (Головко, І, 1957, 370).
2. Ремінець у капелюха, який надягається під підборіддя.
Словник української мови (СУМ-11)