підбурений

ПІДБУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підбу́рити.

Аніфат, підбурений Юрком, штурхнув Франку в груди так, що вона впала і впустила з рук карнавку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 84);

Захвилювалась, загомоніла Січ. Підбурені десятком розпалених голів, задні ряди запорожців кинулись в бік передмістя… (Довж., І, 1958, 237);

Орися, підбурена батьком, біжить знов на хрущів, а запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю (Стар., Облога.., 1961, 19).

Значення в інших словниках

1. підбурений — підбу́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підбурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підбурити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підбурений — ПІДБУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підбу́рити. Аніфат, підбурений Юрком, штурхнув Франку в груди так, що вона впала і впустила з рук карнавку (С. Чорнобривець); Захвилювалась, загомоніла Січ.  Словник української мови у 20 томах
4. підбурений — Підбу́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)