1. Словник української мови в 11 томах

підбурений

ПІДБУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підбу́рити.

Аніфат, підбурений Юрком, штурхнув Франку в груди так, що вона впала і впустила з рук карнавку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 84);

Захвилювалась, загомоніла Січ. Підбурені десятком розпалених голів, задні ряди запорожців кинулись в бік передмістя… (Довж., І, 1958, 237);

Орися, підбурена батьком, біжить знов на хрущів, а запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю (Стар., Облога.., 1961, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбурений — підбу́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підбурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підбурити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підбурений — ПІДБУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підбу́рити. Аніфат, підбурений Юрком, штурхнув Франку в груди так, що вона впала і впустила з рук карнавку (С. Чорнобривець); Захвилювалась, загомоніла Січ. Словник української мови у 20 томах
  4. підбурений — Підбу́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)