1. Словник української мови в 11 томах

підбунтувати

ПІДБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Підбурити, підмовити кого-небудь на якісь вчинки, дії.

Рижко Щербатий з червивою старшиною підбунтували тоді хитро юрбу (Козл., Мандрівники, 1946, 71);

*Образно. — Вороги знатнії Предовгий час Сіяли братнії Розлади в нас,.. Щоб молодечую Згоду зірвать, Масу овечую Підбунтувать (Фр., XIII, 1954, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбунтувати — підбунтува́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. підбунтувати — -ую, -уєш, док., перех., рідко. Підбурити, підмовити кого-небудь на якісь вчинки, дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підбунтувати — ПІДБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, рідко. Підбурити, підмовити кого-небудь на якісь вчинки, дії. Рижко Щербатий з червивою старшиною підбунтували тоді хитро юрбу (П. Козланюк); * Образно. – Вороги знатнії Предовгий час Сіяли братнії Розлади в нас, .. Словник української мови у 20 томах
  4. підбунтувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови