підвивати
ПІДВИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПІДВИ́ТИ, и́ю, и́єш, док.
1. Супроводжувати виттям які-небудь звуки (про собак, вовків та деяких інших тварин).
Анюта мугикала пісню, пес підвивав (Донч., II, 1956, 111);
Дзвоник раптом заходиться голосним дзявкотінням, а Полкан та Пірат нетерпляче підвивають йому (Коз., Сальвія, 1959, 87);
*Образно. Вчувши «гав!» з-за океану, Враз підвиє зграї тій В мікрофон із Ватікану Служка Сама — папа Пій (С. Ол., Гумор.., 1951, 61);
// перен., зневажл. Говорити, підтримуючи або повторюючи чиюсь думку; вторувати, підтакувати.
— Шинкар! Лихвар у каптурі! — волав Балика.. — Живолупе нещасний! — підвивав Онисим Ходкевич (Тулуб, Людолови, II, 1957, 140).
2. тільки недок. Злегка або час від часу вити ( див. ви́ти¹).
Собаки після похмурих осінніх дощів пооживали і тепер бряжчали цепами та від нудьги підвивали до місяця (Руд., Остання шабля, 1959, 41).
ПІДВИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПІДВИ́ТИ, підів’ю́, підів’є́ш, док., рідко. Вити ( див. ви́ти²) додатково, ще трохи.
Словник української мови (СУМ-11)