підгорілий

ПІДГОРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який почав горіти, підгорів трохи знизу, з боків і т. ін.

Підгорілі крокви затріщали з одного боку, вся покрівля враз скривилася на бік, посунулась одним причілком униз (Гр., II, 1963, 303);

// Засмажений, пригорілий (про страви).

У готових млинців обчищають підгорілі краї, згортають їх кутниками, обсмажують з обох боків на маслі, посипають цукровою пудрою або цукром і подають на стіл гарячими (Укр. страви, 1957, 265).

2. Який втратив свіжість; присмажений сонцем (про рослину).

Сонце в’ялить підгорілі трави (Логв., Давні рани, 1961, 181);

Жінки в білих хустках брали під корінь підгорілу, перестиглу пшеницю й складали її в невеличкі снопи (Юхвід, Оля, 1959, 188).

Значення в інших словниках

1. підгорілий — підгорі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підгорілий — -а, -е. 1》 Який почав горіти, підгорів трохи знизу, з боків і т. ін. || Засмажений, пригорілий (про страви). 2》 Який втратив свіжість; присмажений сонцем (про рослину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підгорілий — ПІДГОРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який почав горіти, підгорів трохи знизу, з боків і т. ін. Підгорілі крокви затріщали з одного боку, вся покрівля враз скривилася на бік, посунулась одним причілком униз (Б. Грінченко); // Засмажений, пригорілий (про страви).  Словник української мови у 20 томах
4. підгорілий — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є.  Словник синонімів української мови