піддрочувати
ПІДДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех., розм. Те саме, що підбу́рювати.
Шкода за шкодою.. Коли не вкраде [бурсак] ножичка, чорнильниці, то піддрочує товариство на пустощі, на сваволю (Мирний, І, 1949, 371);
Довкола пирснули сміхом. Це ще більше піддрочило задьору. Він тигром ощирився на Сашка: — Іди звідси, поки не битий! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 31).
Словник української мови (СУМ-11)