підживати

ПІДЖИВА́ТИ¹, а́є, недок., ПІДЖИ́ТИ, иве́, док., розм. Трохи заживати, загоюватися.

У Христі хоч рука трохи й піджила, та палець болів (Мирний, III, 1954, 100).

ПІДЖИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док.

1. розм. Те саме, що піджива́тися.

Піджив наш Лейба: вже й корівка в його і конячок пара (Сл. Гр.).

2. рідко. Збільшуватися, прибувати.

Остап поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась, сили підживали (Коцюб., І, 1955, 372);

Перед носом човна мелодійно схлипнула вода; хлі-глі, хлі-лі… — Підживає вода, — Нагорний.. зітхнув (Стельмах, І, 1962, 458).

Значення в інших словниках

1. підживати — піджива́ти 1 дієслово недоконаного виду загоюватися розм. піджива́ти 2 дієслово недоконаного виду ставати багатшим; збільшуватися розм.  Орфографічний словник української мови
2. підживати — I -ає, недок., піджити, -иве, док., розм. Трохи заживати, загоюватися. II -аю, -аєш, недок., піджити, -иву, -ивеш, док. 1》 розм. Те саме, що піджинатися. 2》 рідко. Збільшуватися, прибувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підживати — ПІДЖИВА́ТИ¹, а́є, недок., ПІДЖИ́ТИ, иве́, док., розм. Трохи заживати, загоюватися. У Христі хоч рука трохи й піджила, та палець болів (Панас Мирний). ПІДЖИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док. 1. розм. Те саме, що піджива́тися.  Словник української мови у 20 томах
4. підживати — ГО́ЇТИСЯ (про пошкодження на тілі — виліковуватися), ЗАГО́ЮВАТИСЯ, ЗАЖИВА́ТИ, ЗГО́ЮВАТИСЯ діал.; ПІДЖИВА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови