підживати
ПІДЖИВА́ТИ¹, а́є, недок., ПІДЖИ́ТИ, иве́, док., розм. Трохи заживати, загоюватися.
У Христі хоч рука трохи й піджила, та палець болів (Мирний, III, 1954, 100).
ПІДЖИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док.
1. розм. Те саме, що піджива́тися.
Піджив наш Лейба: вже й корівка в його і конячок пара (Сл. Гр.).
2. рідко. Збільшуватися, прибувати.
Остап поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась, сили підживали (Коцюб., І, 1955, 372);
Перед носом човна мелодійно схлипнула вода; хлі-глі, хлі-лі… — Підживає вода, — Нагорний.. зітхнув (Стельмах, І, 1962, 458).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підживати — піджива́ти 1 дієслово недоконаного виду загоюватися розм. піджива́ти 2 дієслово недоконаного виду ставати багатшим; збільшуватися розм. Орфографічний словник української мови
- підживати — I -ає, недок., піджити, -иве, док., розм. Трохи заживати, загоюватися. II -аю, -аєш, недок., піджити, -иву, -ивеш, док. 1》 розм. Те саме, що піджинатися. 2》 рідко. Збільшуватися, прибувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підживати — ПІДЖИВА́ТИ¹, а́є, недок., ПІДЖИ́ТИ, иве́, док., розм. Трохи заживати, загоюватися. У Христі хоч рука трохи й піджила, та палець болів (Панас Мирний). ПІДЖИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док. 1. розм. Те саме, що піджива́тися. Словник української мови у 20 томах
- підживати — ГО́ЇТИСЯ (про пошкодження на тілі — виліковуватися), ЗАГО́ЮВАТИСЯ, ЗАЖИВА́ТИ, ЗГО́ЮВАТИСЯ діал.; ПІДЖИВА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови