підземелля

ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с. Приміщення, печера під земною поверхнею.

Калинович ухопив його [сторожа] за плече, і так ішли досить довго цим темним підземеллям, в якім тільки тут і там, мов сірі плямки, мигали малі загратовані віконця (Фр., VI, 1951, 161);

Я блукав у якомусь підземеллі, що звалось катакомбами, хотів звідтіля вийти і весь час наштовхувався на кам’яну стіну (Збан., Мор. чайка, 1959, 130).

Значення в інших словниках

1. підземелля — підземе́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підземелля — (природне) ПЕЧЕРА; (штучне) катакомби, підземні ходи.  Словник синонімів Караванського
3. підземелля — див. погріб  Словник синонімів Вусика
4. підземелля — [п'ідзеимел':а] -л':а, р. мн. -ел'  Орфоепічний словник української мови
5. підземелля — -я, с. Приміщення, печера під земною поверхнею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. підземелля — ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, я, с. Приміщення, печера під земною поверхнею. Калинович ухопив його [сторожа] за плече, і так ішли досить довго цим темним підземеллям, в якім тільки тут і там, мов сірі плямки, мигали малі заґратовані віконця (І.  Словник української мови у 20 томах
7. підземелля — ПЕЧЕ́РА (порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні), СКЛЕП рідше, ВЕРТЕ́П церк., уроч., ЯСКИ́НЯ діал.; ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, КАТАКО́МБА (природна або штучна підземна галерея з одним або кількома виходами); ГРОТ (перев.  Словник синонімів української мови
8. підземелля — Підземе́лля, -лля; -земе́лля, -ме́ль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. підземелля — Підземе́лля, -ля с. Подземелье. Вийшли з того підземелля. Св. Л. 35.  Словник української мови Грінченка