підзивати

ПІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. Голосом або рухами просити наблизитися, підійти.

Прокопенко почав кивати Щорсу пальцем, підзиваючи його до себе. Щорс підійшов (Довж., І, 1958, 138);

Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов.. і я (Стор., І, 1957, 218).

Значення в інших словниках

1. підзивати — підзива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підзивати — -аю, -аєш, недок., підізвати, -ву, -веш, док., перех. Голосом або рухами просити наблизитися, підійти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підзивати — див. звати, призивати, підкликувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. підзивати — ПІДЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого. Голосом або рухами просити наблизитися, підійти. Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов .. і я (О. Стороженко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. підзивати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою...  Словник синонімів української мови