підказ

ПІДКА́З, у, ч. Дія за знач. підказа́ти, підка́зувати.

Перші рядки вона сама написала без підказу — про те, де він, що з ним (Головко, І, 1957, 291).

Значення в інших словниках

1. підказ — підка́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підказ — -у, ч. Дія за знач. підказати, підказувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підказ — ПІДКА́З, у, ч. Дія за знач. підказа́ти, підка́зувати. Перші рядки вона сама написала без підказу – про те, де він, що з ним (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах