підказаний

ПІДКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підказа́ти.

— О! — вирвався зойк у Анжели. — Йдіть геть, Георге, я вас ненавиджу в цю хвилину.. — Мелітару не перечив. Він був задоволений розв’язкою, яка теж несподівано була підказана самою Анжелою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 239);

// підка́зано, безос. присудк. сл.

Рясне вживання народних пісень, вплетіння їх у дію вертепної драми було підказано українською народною творчістю, зокрема народними драматизованими іграми, весільними обрядами тощо (Рад. літ-во, 1, 1963, 113)

Значення в інших словниках

1. підказаний — підка́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підказаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підказати. || підказано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підказаний — ПІДКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підказа́ти. – О! – вирвався зойк у Анжели. – Йдіть геть, Георге, я вас ненавиджу в цю хвилину .. – Мелітару не перечив. Він був задоволений розв'язкою, яка теж несподівано була підказана самою Анжелою (М.  Словник української мови у 20 томах
4. підказаний — Підка́заний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)