підказаний

ПІДКА́ЗАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до підказа́ти.

– О! – вирвався зойк у Анжели. – Йдіть геть, Георге, я вас ненавиджу в цю хвилину .. – Мелітару не перечив. Він був задоволений розв'язкою, яка теж несподівано була підказана самою Анжелою (М. Чабанівський);

// підка́зано, безос. пред.

Рясне вживання народних пісень, вплетіння їх у дію вертепної драми було підказано українською народною творчістю, зокрема народними драматизованими іграми, весільними обрядами тощо (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. підказаний — підка́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підказаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підказати. || підказано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підказаний — Підка́заний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. підказаний — ПІДКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підказа́ти. — О! — вирвався зойк у Анжели. — Йдіть геть, Георге, я вас ненавиджу в цю хвилину.. — Мелітару не перечив. Він був задоволений розв’язкою, яка теж несподівано була підказана самою Анжелою (Чаб.  Словник української мови в 11 томах