підкомірець

ПІДКОМІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Білий комірець, який визирає з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі).

Голився [Вогневик] щоденно, щоденно міняв підкомірець у випрасуваній коверкотовій, військового покрою, сорочці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157);

Я дивився на Сашу, на його міцну, рожеву шию, туго охвачену білим кантом підкомірця (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 44).

Значення в інших словниках

1. підкомірець — підкоміре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підкомірець — -рця, ч. Білий комірець, який визирає з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкомірець — ПІДКОМІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Білий комірець, який визирає з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі). Голився [Вогневик] щоденно, щоденно міняв підкомірець у випрасуваній коверкотовій, військового покрою, сорочці (Ю.  Словник української мови у 20 томах