підкопуватися
ПІДКО́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Копаючи землю, робити поглиблення під чим-небудь.
Він показав руки свої в землюці і в крові. — Бач, чим підкопувалися! Аж піт з усіх лив (Головко, І, 1957, 113);
// Прокопуючи під землею прохід, потрапляти, проникати кудись.
— Слухайте ж, панове! — говорив далі кошовий, — брати кріпость, дертися, підкопуватися… (Довж., І, 1958, 248);
Вони [в’язні] й вирішили підкопатись попід тією стіною і вибратись отак на волю (Збан., Єдина, 1959, 253).
2. під кого — що, перен., розм. Таємними ворожими діями шкодити кому-небудь, розхитувати основи чогось.
От і став [писар] під нього підкопуватись (Кв.-Осн., II, 1956, 167);
— Так он як?.. У мене працює механіком і під мене ж підкопується? Розчавлю! (Шиян, Баланда, 1957, 49);
Честю О. Маковея і його незабутньою заслугою перед літературою та українським народом є те, що він сміливо виступив на захист революційного авторитету Тараса Шевченка, під який підступно підкопувались буржуазні націоналісти (Жовт., 2, 1956, 88);
// Детально перевіряючи, прискіпуючись, виявляти недоліки, зловживання і т. ін.
В самім веденню нафтарського діла він старався, як і де можна, підкопатися під Германа (Фр., VIII, 1952, 413);
Мати нічого не знала про їхнє кохання, могла б і здивуватися, але Сашко таку причину вигадав, що не підкопаєшся: книжки приніс (Хижняк, Тамара, 1959, 54).
3. тільки недок. Пас. до підко́пувати 1.
Словник української мови (СУМ-11)