підкопуватися

ПІДКО́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКОПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Копаючи землю, робити поглиблення під чим-небудь.

Він показав руки свої в землюці і в крові. – Бач, чим підкопувалися! Аж піт з усіх лив (А. Головко);

// Прокопуючи під землею прохід, потрапляти, проникати кудись.

– Слухайте ж, панове! – говорив далі кошовий, – брати кріпость, дертися, підкопуватися... (О. Довженко);

Вони [в'язні] й вирішили підкопатись попід тією стіною і вибратись отак на волю (Ю. Збанацький).

2. під кого – що, перен., розм. Таємними ворожими діями шкодити кому-небудь, розхитувати основи чогось.

От і став [писар] під нього підкопуватись (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Так он як?.. У мене працює механіком і під мене ж підкопується? Розчавлю! (А. Шиян);

// Детально перевіряючи, прискіпуючись, виявляти недоліки, зловживання і т. ін.

В самім веденню нафтарського діла він старався, як і де можна, підкопатися під Германа (І. Франко);

Мати нічого не знала про їхнє кохання, могла б і здивуватися, але Сашко таку причину вигадав, що не підкопаєшся: книжки приніс (А. Хижняк).

3. тільки недок. Пас. до підко́пувати 1.

Словник української мови (СУМ-20)